Нашi грошi про секреты успеха в тендерах на транспорте

Интересный материал на портеле Нашi грошi, где исследуется ситуация с тендерами на железной дороге. Отбрасываем домыслы автора и его эмоции, получается захватывающе.

Історія заробітку сотень мільйонів ТОВ ТД Укртранс прекрасно відображає новітню історію експансії донецьких на територію Укрзалізниці. Єдине питання: чи отримує Антон Пригодський, колись відомий як сірий кардинал Партії регіонів, із цих здобутків бодай щось, чи все йде головному олігарху України.

Коли Віктор Янукович отримав президентський мандат на управління фінансовими потоками держави, ніхто не чекав, що він буде поблажливим до переможених. Тобто залишить хоча б когось із попередніх менеджерів на прикормлених місцях. Фактично так і сталось.

Лише рідкісним умільцям вдалось переконати Віктора Федоровича та Миколу Яновича, що не варто занадто різко міняти коней на переправі. В уряді лише Василь Князєвич поступився кріслом міністра охорони здоров’я на користь свого заступника Зиновія Митника, що дозволило фармацевтичним угрупування зберегти розклади на ринку розпилу мільярдів Мінздраву. Решта міністерських годівниць була безжалісно передахована на користь нового режиму.

Проте не кожне міністерство може похвалитись бюджетом «Укрзалізниці». А тим часом саме в цьому держпідприємстві після інавгурації Януковича відбулась унікальна подія – залишився на посаді гендиректор Михайло Костюк, один з найвпливовіших учасників львівської групи Кирпи-Ковзеля, яка протягом всього 2010 року продовжувала освоювати мільярди на тендерах залізниці. І це при живому Рінатові Ахметові, для якого залізниця є одним з найважливіших чинників успішності його металургійно-вугільного бізнесу. Тож годі було сподіватись, що Костюк – це надовго. Через рік після президентських виборів його замінили на Володимира Козака, донецького до останньої кліточки спинного мозку.

«Наші гроші» знайшли в «Віснику державних закупівель» фірму, яка стала чудовою ілюстрацією викорінення львів’ян із залізниці. Це ТОВ «ТД «Укртранс», яке з початку 2010 року заробила на залізничних тендерах 1,41 млрд грн.

Ця донецька фірма була створена в 2006 році, напередодні того як Володимир Козак очолив Укрзалізницю під час другого прем’єрського терміну Віктора Януковича. Проте у тендерному віснику немає жодних згадок щодо її участі в освоєнні бюджету Укрзалізниці тієї пори.

Вперше «ТД «Укртранс» виграв тендер лише у березні 2010 року. Перші чверть мільярда виглядали нормальним бонусом для донецьких. Вони не заволоділи всією залізницею, але хоча б якийсь зиск вони мусили отримати, чи не так? Тим більш, що влада в транспортній галузі все-таки змінилась. Міністром транспорту став Костянтин Єфіменко, юний бізнес-партнер нардепа від Партії регіонів Василя Хмельницького.

ПАТ «Трібо», контрольоване Єфіменко, стало регулярним переможцем залізничних тендерів. Проте жалюгідні суми – від одного до десяти мільйонів – лише підтверджували малозначущість Єфіменка-Хмельницького в ієрархії Партії регіонів. «Укрзалінизця» залишалась полем битви між львівськими і донецькими.

У липні 2010-го «ТД «Укртранс» отримав чергові чверть мільярда. Це вже здавалось схожим на тактику менеджерів Костюка: біль-менш регулярні «подарунки», аби не чіпали вертикаль залізниці загалом. Але не в характері донецьких стояти перед кимось на колінах в очікуванні подачок. Відтак їхня фірма зникла з горизонту. Звичайно, в цей час інші донецькі компанії продовжували вигравати залізничні тендери. Але саме січневе повернення «Укртрансу» ознаменувало важливу подію в галузі, яка відбулась на зламі 2010-11 років.

Безхарактерний Єфіменко поступився міністерським кріслом самому Борису Колеснікову, чиєї енергії вистачило б на передахування будь-якого відомства. Результат не забарився.

Львівська «Корпорація Колійні ремонтні технології» отримала жорсткий привіт від правоохоронних органів, і вже в березні Михайло Костюк попрощався з постом гендиректора «Укрзалізниці». Після чого Володимир Козак повернувся до справ.

Із врахуванням майже двомісячних термінів проведення тендерних процедур травнева перемога «Укртрансу» і стала символом зміни влади в галузі. Саме починаючи з травня донецька фірма починає регулярно отримувати залізничні підряди, отримавши за ці три неповні місяці вже 891 млн грн. з врахуванням останньої третини мільярда у липні. І можна бути певними, що це далеко не кінець. Бо фірма не просто донецька.

Вивчення власників компанії довело, що саме повернення Козака в «Укрзалінизцю» і бракувало «Укртрансу» для повного щастя.

Схема засновників надзвичайно заплутана, що характерно для великих угрупувань. Довгий ланцюжок засновників врешті-решт виводить на такі компанії: ТОВ «Сервіс-охорона-транспорт» і ТОВ «Еспосто».

Історія першої фірми – це історія нардепа від ПР Антона Пригодського. Колись він сам себе називав людиною, яка може без будь-яких посередників звернутись до Віктора Федоровича. Але кілька років тому він зламав ногу, катаючись на лижах, і з тієї пори, за чутками, стан здоров’я нібито не дозволяє Пригодському відігравати значущу роль в оточенні Януковича. Це можна проілюструвати історією власності в ТОВ «Сервіс-охорона-транспорт».

До початку 2010 Антон Вікентійович був єдиним засновником фірми. Але потім його місце зайняла австрійська фірма «Т.С.Л. Трейдінг анд Шіппінг логістікс Гмбх», що може означати або вивід капіталу за кордон, або продаж компанії подалі від українських очей. Потенційним покупцем активу Пригодського може бути його багаторічний партнер – Ринат Ахметов. Разом із Пригодським вони є власниками ТОВ «Лемтранс» та корпорації «Міжрегіональний промисловий союз». Ці компанії фактично є такою собі «укразалізницею» в приватній бізнес-імперії Ахметова. І саме «Міжрегіональний промисловий союз» є засновником вищезгаданого ТОВ «Еспосто», яке є одним з двох реальних власників «ТД «Укртранс».

Також пригодсько-ахметівські компанії «Лемтранс» і «Міжрегіональний промисловий союз» пояснюють, чому прорив «Укртрансу» стався відразу після призначення Козака гендиректором «Укрзалізниці». Бо перед тим, як у 2006 році стати нардепом Козак шість років був директором саме цих приватних компаній (до 2000 року він займав керівні пости в державній Донецькій залізниці).

Тож хто краще, ніж Козак знає, що метал від «ТД «Укртранс» вартий більшої кількості тендерних мільярдів «Укрзалізниці», ніж вважали його попередники?

И там же, буквально рядом соседняя заметка

Отсюда