Архив - Сен 15, 2012

Я, Мельниченко Микола Іванович, 1966 року народження, місце народження: село Западинка, Васильківського району Київської області Україна - з 1992 – по 2000 роки проходив службу в Управлінні державної охорони України.
Під час здійснення службових обов'язків, я став свідком подій та розмов, які проходили в кабінеті Президента України Л. Кучми. На мою думку, в цих розмовах містилася інформація, яка мала відношення до деяких злочинів, скоєних на Україні та злочинної діяльності українських високопосадовців. В тих обставинах я діяв в умовах крайньої необхідності. Це спонукало мене, на свій страх та ризик, відповідно до Присяги військовослужбовця, керуючись громадянською свідомістю, ризикуючи своїм життям, виключно із власної ініціативи і переконань, починаючи з квітня 1998 року документувати на диктофони розмови Президента України з метою використання їх у суді.
Шановна Генеральна прокуратура України – звертаю вашу увагу на той факт що Ви самі раніше неодноразово визнавали, що я є носієм цієї інформації. Нагадую Вам також, що саме завдяки вмонтованому мною в пульті дистанційного управління до телевізора Панасонік (який лежав на робочому столі екс-Президента України Л. Кучми) радіо передаючому пристрою, я не лише проводив запис розмов на записуючі пристрої, але й в режимі реального часу чув розмови в кабінеті Л. Кучми, мав можливість вибірково записувати розмову, коли вважав, що її зміст має відношення до злочину, дистанційно вмикаючи або вимикаючи записуючий пристрій. Наголошую, що з процесуальної точки зору, відповідно до статті 68 Кримінально – процесуального кодексу України я є свідком цих подій та розмов, а записи які мною зроблені, відповідно до статті 65 Кримінально процесуального кодексу України – є доказами.
Я звертаю увагу американської сторони, та сподіваюсь сам, що мої свідчення, які я надаю зараз, будуть використані в належній формі, у відкритому та справедливому суді. Саме з цих причин (з метою унеможливлення приховування фактів із моїх свідчень) я наполіг на надані свідчень через Міністерство юстиції США.
Щодо питань, поставлених в запиті Генеральною прокуратурою України можу повідомити наступне:
1) Чи наявні у Вас (або Вам відомо місцезнаходження) носіїв інформації, котрі містять аудіо запис, інші будь які данні (інформація) щодо вчинення 3 листопада 1996 року вбивства народного депутата Украйни Щербаня Євгена Олександровича. Його виконавців замовників, його оплати, щодо обставин розслідування та розкриття даного злочину, а також щодо злочинного авторитету Мільченка Олександра, на прізвисько «Матрос».
Відповідь на питання 1: Так, у мене є наявні носії інформації які містять аудіо записи та інформацію щодо вчинення 3 листопада 1996 року вбивства народного депутата Украйни Щербаня Євгена Олександровича, замовників цього вбивства, щодо обставин розслідування та розкриття даного злочину. Додатково зазначаю, що окрім наявних у мене записів, які містять зазначену вище інформацію, я особисто, неодноразово впродовж 1999 – 2000 років, чув розмови в кабінеті колишнього Президента Украйни Л. Кучми між різними людьми про вищезазначені обставини.
2. Якщо так, то що це за носії інформації (аудіокасети, аудіо файли на оптичному диску чи інших оптичних носіях і таке інше) і яким чином, за яких обставин, умов та від кого Ви отримали ці записи (аудіо файли) чи здійснили запис; чи є ці записи оригіналами?
Відповідь на питання 2: Відповідаючи на це питання я змушений лише повторити те, про що я неодноразово допитувався як свідок та про що я неодноразово робив публічні заяви. Вищезгадані аудіо записи я задокументував власноручно на другому поверсі кабінеті № 201 Адміністрації Президента України (будівля за адресою: м. Київ, вул. Банкова 11).
Записи розмов я зробив власноруч, ніхто мені їх не надавав. Дані записи містяться на чіпах, аудіокасетах, оптичних дисках. Також я заявляю, що для судового процесу я готовий надати оригінали записів.
Записи були зроблені в тому числі на диктофон TOSHIBA, який я розміщував під диваном в 201 кабінеті. Більш детальні свідчення з цього приводу я вже раніше надавав Генеральній прокуратурі України.
Інформую вас також про те, що зазначені записи неодноразово були об’єктом різних технічних експертиз. Зазначені експертизи проводились як офіційними установами різних держав (зокрема ФБР США) так і недержавними організаціями (зокрема, компанією «Бек - Тек» та ін.). Звертаю вашу увагу на ту обставину, що автентичність своїх голосів, а також самих фактів проведення бесід та автентичність цих бесід, неодноразово підтверджувалися прямо та опосередковано безпосередніми учасниками цих розмов (зокрема, Т. Чорноволом, О. Турчиновим, Б. Олійник).
3. Яка саме інформація щодо вбивства Євгена Щербаня міститься на цих записах; повідомити максимально детально все, що стосується замовників даного злочину та мотивів його вчинення, посередників, організаторів, виконавців, оплати вчиненого злочину та усіх інших відомих Вам обставин його вчинення, а також погодження такої інформації.
Відповідь на питання 3. Про обставини розслідування даного злочину мені відомо з розмов, які я чув в кабінеті Л. Кучми. Розмови відбувалися між Л. Кучмою та Генеральним прокурором України М. Потебенько, Л. Кучмою та М. Обіходом та ін.
У мене є записи цих розмов.
В розмовах називаються прізвища Павло Лазаренко, Юлія Тимошенко, Олександр Тимошенко, Петро Кириченко, Рабіновіч, Фельдман, Щербань, Бакай, Кушнір, двоюрідний брат Кушніра Олександр, Рябін, Агофонов, Дідятківський, Мільченко. Мова йде про створення трастового товариства на острові Гернсі, офшорних компаній на Кіпрі, купівлю фірм на Сомалі, перерахування значних коштів в іноземній валюті, важливу інформацію, якою володіють ізраїльські правоохоронні органи, згадується банк "Слов'янський".
Замовником вбивства Євгена Щербаня називається Павло Лазаренко, одним із мотивів – отримання контролю над Донецьким регіоном. Організатором виступає Кушнір, а оплату за виконання проводять Петро Кириченко та Юлія Тимошенко.
30.05.2000 року Генпрокурор М. Потебенько порушив кримінальну справу проти П. Лазаренка за організацію умисного вбивства з корисливих мотивів Є. Щербаня та організації вбивства на замовлення громадян Бакая І.М. і Волкова О.М. Матеріали справи були направлені до США.
Питання № 4. Якщо така інформація була отримана Мельниченко Миколою із записів, здійснених в кабінеті Президента України Леоніда Кучми то хто, коли та за яких обставин був учасником розмов, під час яких звучала інформація про вбивство Щербаня Є.О.
Відповідь № 4. Я практично відповів на це питання відповідаючи на питання № 3. При цьому ще раз звертаю вашу увагу а ту обставину, що я не лише проводив запис цих розмов, але й мав технічну можливість слухати ці розмови в режимі реального часу.
Питання № 5. Чи наявні на Ваших аудіо записах розмови Президента України Леоніда Кучми та Генерального прокурора України Михайла Потебенька навесні 2000 року про вбивство Щербаня Євгена та про Павла Лазаренка.
Відповідь на питання № 5. Я частково відповів на це питання, відповідаючи на питання № 3. Додатково хочу зазначити. Що на цих аудіо записах, на мій погляд, чітко зазначено те, як учасники розмови обговорюють докази вини П. Лазаренко у скоєнні цього вбивства. Зазначене обговорювалось також із іншими особами. Зокрема на той час Заступником Генерального прокурора України М Обіходом.
Питання № 6. Чи наявна на Ваших аудіо записах розмова Президента України Л. Кучми та Генерального прокурора України М. Потебенька навесні 2000 року.
Відповідь на питання № 6. Я відповів на це питання раніше. Окрім цього, це питання повторює питання № 5.
Питання № 7. Чи готові Ви видати слідчим Генеральної прокуратури України (через представників Міністерства юстиції США чи напряму) наявні у Вас записи, які стосуються вбивства Євгена Щербаня та осіб, які його замовили та вчинили.
Відповідь на питання № 7. Як я неодноразово заявляв, я готовий, в разі необхідності, надати всі записи, які є в моєму розпорядженні – для проведення чесного та справедливого розслідування всіх злочинів, які обговорювалися в кабінеті колишнього Президента України Л. Кучми, з метою притягнення всіх винних до кримінальної відповідальності. Надаю копії записів деяких розмов, які я згадував при відповіді на задані мені питання.
Відповідно до вимог статей 94, 95 КПК України додатково до зазначеного вище, виконуючи свої обов’язки громадянина України, заявляю про відомі мені дії, які, на мій погляд, мають беззаперечні ознаки злочинних діянь.
12 червня 2012 року до мене звернулася сім'я Тимошенко у особі Олександра Тимошенко з пропозицією піти на компроміс зі своєю совістю та зрадити самого себе. Маючи інформацію про можливість моїх свідчень в Америці на запит Генеральної прокуратури України, Олександр Тимошенко запропонував мені надати завідомо неправдиві свідчення проти Президента України Віктора Януковича. Свідчити про те, що нібито саме він є замовником вбивства Євгена Щербаня, що в мене нібито є записи цих розмов В.Януковича з Л.Кучмою. При цьому самі записи необхідно було сфальсифікувати, створити штучно із тих оригінальних зразків їх голосів, які у мене є. Все це проходило у місті Празі (Чехія) на офісі громадської організації "Українська європейська перспектива.Там я познайомився з Василем Данилівим та дізнався, що офіс належить йому. Згодом, з інших джерел інформації, мені стало відомо, що Данилів заарештований на Україні за підозрою в організації замаху на віце-президента "Родовід-банка" Сергія Дядечко.
Склавши до купи всі відомі мені факти злочинної діяльності компанії Лазаренко-Тимошенко та їх кримінального оточення я прийняв рішення відмовитись від пропозиції Олександра Тимошенко та дати правдиві свідчення і зробити цю заяву.
ЗА КОЖНЕ СЛОВО З ЦИХ СВІДЧЕНЬ Я ВІДПОВІДАЮ НЕ ТІЛЬКИ НА УКРАЇНІ А ЩЕ Й В США!!!

... когда Россия распадется на улусы, то процесс выборов будет проходить более гладко. Однако в условиях все еще огромной страны, где требуется наладить исполнение приказов от Бреста до Владивостока, смена власти раз в четыре года не представляется продуктивной. В здравом уме к ротации власти не прибегали. Перемена власти всегда происходила помимо выборов. И ни единого раза не прошла благодаря выборам. Существовала династическая смена царей; перевороты; «правление гвардии», употребляя оборот Ключевского; революция; смена партийных лидеров путем закрытых решений; захват власти Ельциным методом ликвидации Советского Союза; поддельные выборы 96-го года; отречение Ельцина и передача им власти не очень известному Путину; передача Путиным власти неизвестному дотоле Медведеву; затем обратная рокировка. Никаких выборов из двух свободных кандидатов не было никогда! Ни единого раза не имелось двух политиков, которые соревновались бы в дебатах, привлекая народ в качестве арбитра. Такого не было в истории российского государства.

Однако имитация выборов (то есть приличная косметика) соблюдалась: в Советском Союзе проводили регулярные безальтернативные выборы — народ утверждал предложенную партией фигуру. В т.н. демократической России раз в год происходит показательная погоня за лидером, которого никто не хочет догонять. Имеются назначенные оппозиционеры (как? Например, назначенные миллиардеры). Кому-то подарили Норильский комбинат, кому-то отдали Роснефть, а кому-то доверили Либерально-демократическую партию. Это все номенклатурные посты. Собственно, выборов нет — но имитация выборов вот уже несколько десятков лет как есть. В связи с этим лозунг «За честные выборы!» звучит революционно — и даже чрезмерно революционно. Это не что иное, как предложение пересмотреть всю историю России — от Гостомысла. Возможно ли это?
Почему я не ношу ленточки